З Днем Незалежності!!!
Aug. 24th, 2012 02:55 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
prof_eug
Я долго думал, что написать сегодня. Да, в Украине праздник, но праздник с привкусом горечи - над страной в открытую глумится паханат и, увы, перспективы на ближайшее будущее не очень радостные.
А потом я вспомнил этот пост. Пост, в котором сказано все. Сказано, почему сегодняшний день - праздник, не смотря ни на что. Пост человека, который не побоялся встать на защиту мирных демонстрантов у Украинского Дома перед лицом озверевшего Беркута. Фотографии валяющихся на земле, испуганных цепных псов режима, тогда обошли весь мир. Теперь система его ищет, чтобы упечь за решётку, как тех ребят, которые уничтожили памятник Сталину и о которых, в отличие от Пусси Райот (хотя, и о них, безусловно, надо помнить) мало кто вспоминает.
У этого человека, в отличие от многих из нас, есть полное моральное право быть услышанным.
Originally posted by ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif){kind=small}
reznichenko_dat Який шанс у якута стати президентом Російської Федерації?
Головний парадокс мого нинішнього стану у тому, що намагаючись послужити ідеї української державності, я виступив проти Української Держави, і тепер, мов заєць, накидаю петлі її широкими теренами, намагаючись не трапляти представникам любої Держави на очі. Така ситуація змушує до роздумів про парадокси історичного чину.
Багато розумних, успішних та шанованих мною людей неодноразово говорили: “У нашій державі діє правило – чим менше ти існуєш офіційно, тим менше у тебе проблем”. Простіше, дешевше та спокійніше для нервів не реєструвати бізнес, не платити податки, не звертатися до міліції, не лікуватися у державних лікарнях, не голосувати, врешті решт, щоб потім не нести моральну відповідальність за тих мутних типів, які стабільно пролазять у Верховну Раду під будь-якими знаменами. Служба в Державі – це копійчані зарплати та скажені хабарі; це огидні папірці, довідки, черги. Це міліція, ЖЕКи, паспортні столи; це система освіти, на чолі якої сидить російський агент, це армія, яку очолює російський агент, це податкова, яку очолює відвертий рекетир. Мені іноді дивно, що наша Держава досі утримує пенсійний фонд і платить нашим батькам гроші. Логічніше одразу видавати гречкою.
Перше гасло романтичного Декалогу українських націоналістів з висоти новітнього часу видається темним ідеалізмом, навпіл з інфантильною наївністю, щось на кшталт боротьби за світле майбутнє: “Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї”.
Ну, тризуби в паспортах, а Янукович президент. За це вони гинули?
Днями, у мандрах, мені трапила до рук книжка із нехитрою назвою: “Записки українського повстанця. В лісах Лемківщини”. Я проковтнув її за два присісти, а потім випросив у хазяїв, аби при нагоді дати почитати нашим київським хлопцям. Нехитрою мовою ця книжка оповідає, що змушувало малоосвічених парубків, які все життя називали себе “русинами”, кидати рідні села та йти в ліси; ціною голоду, холоду, хвороб, постійної небезпеки і, зрештою, життя, здобувати неіснуючу Українську Державу. Звідки у них така ідейність та свідомість? Що нашептали їм пропагандисти ОУН?
Та не треба було ніякої пропаганди. На початок двадцятого сторіччя власна держава для українців на західних теренах була умовою їх виживання, фізичного. У тій етнічній черезполосиці, у тому хаосі воєн і революцій українці були приречені на долю, яку сьогодні мають палестинці в Ізраїлі. Народ без держави – народ-жертва.
Держава – це не ізба-читальня із книжками рідною мовою, не фетиш професорів-істориків. Не бюрократична машина. Держава – це фортеця, побудована у душах нації.
Літня жінка, яка наварила вареників та почастувала ними повстанців, що зайшли до неї на ночівлю – кухар УПА. Мельник, який вночі змолов борошно та потайки відвіз його до лісу – інтендант УПА. Хлопець, який сповістив про прибуття до села загонів НКВД, назвав їх кількість, розташування та озброєння – розвідник УПА. Перукар, який підслухав розмову великих чинів окупаційної адміністрації та передав почуте місцевому осередку ОУН – шпигун УПА. Люди, які знали про пересування повстанців і не доносили полякам та більшовикам – громадяни Української Держави, хоч і без паспортів. А УПА – їх армія, хоч і без міністерства.
Хто спалить польські міліцейські відділки у відплату за “пацифікацію” українського села? Хто пограбує німецький “лігеншафт” (згодом – радянський колгосп), а захоплене добро роздасть між селянами неблизьких сіл, щоб в близьких при обшуку не було знайдено речових доказів? Хто гвинтівками та мінометами згонить польских селян з полів, відібраних владою в українців? Хто домовиться із відступаючою угорською армією про ненапад в обмін на зброю та спокій для українських сіл? Хто вб'є поважного представника влади і повідомить його наступника, щоб був обережний щодо українців?
На нинішній історичний момент ніякий більшовик не впровадить тут колгоспи, і ніякий поляк не замахнеться когось “пацифікувати”. Цього мало? Навіть маючи за президента Януковича, ми гарантовані того, що на виборах не доведеться обирати між “Єдиною Росією” та тими, кого не взяли до “Єдиної Росії”. Нам плювати на білоруське КДБ. Ми купуємо залізничні квитки та сім-картки без пред'явлення паспорту (за це пункт я вдячний нашій державі окремим рядком). Наш президент, яким би януковичем він не був, нікого не вивезе до Сибіру. Ми гарантовані на існування хоча одного опозиційного телеканалу і хоча б одної опозиційної партії.
Звичайно, шкода, що держапарат нам дістався у спадок від УССР, а не ОУН. Ми ще довго лікуватимемо родові болячки радянської системи (зокрема, бійки україномовних міліціонерів із російськомовними мітінгувальниками за українську мову). Проте УССР, при будь-яких історичних розкладах, виявилася територіально більшою за найбільші сподівання націоналістів. Одним махом було знято два найболючіші історичні питання – питання державності та питання соборності. Залишилося тільки впорядкувати те, що маємо. Та Бандера танцював би, якби знав таку перспективу.
Дрібні шматочки нашої солодкої свободи розчиняться, мов сніжинки в окропі, досить втратити хоча б дещицю суверенітету (згадайте Переяславську раду). Прикиньте, скільки у світі упосліджених народів, до яких нікому нема діла, і навіть цілковитий геноцид яких буде лише чиїмось “внутрішнім ділом”. Прикиньте, який шанс у якута стати президентом Російської Федерації.
Коли толерантні українці говорять, що вони проти всієї цієї бандерівської муті, їм плювати, чи в Україні вони живуть, чи десь ще, і загалом хотіли б, аби їх країною керували просто “хороші люди”, вони забувають, що право на таку великодушність їм подарувала власна держава. Без неї “хороші люди” керували б українцями самі собою, особливо не питаючи.
Багато розумних, успішних та шанованих мною людей неодноразово говорили: “У нашій державі діє правило – чим менше ти існуєш офіційно, тим менше у тебе проблем”. Простіше, дешевше та спокійніше для нервів не реєструвати бізнес, не платити податки, не звертатися до міліції, не лікуватися у державних лікарнях, не голосувати, врешті решт, щоб потім не нести моральну відповідальність за тих мутних типів, які стабільно пролазять у Верховну Раду під будь-якими знаменами. Служба в Державі – це копійчані зарплати та скажені хабарі; це огидні папірці, довідки, черги. Це міліція, ЖЕКи, паспортні столи; це система освіти, на чолі якої сидить російський агент, це армія, яку очолює російський агент, це податкова, яку очолює відвертий рекетир. Мені іноді дивно, що наша Держава досі утримує пенсійний фонд і платить нашим батькам гроші. Логічніше одразу видавати гречкою.
Перше гасло романтичного Декалогу українських націоналістів з висоти новітнього часу видається темним ідеалізмом, навпіл з інфантильною наївністю, щось на кшталт боротьби за світле майбутнє: “Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї”.
Ну, тризуби в паспортах, а Янукович президент. За це вони гинули?
Днями, у мандрах, мені трапила до рук книжка із нехитрою назвою: “Записки українського повстанця. В лісах Лемківщини”. Я проковтнув її за два присісти, а потім випросив у хазяїв, аби при нагоді дати почитати нашим київським хлопцям. Нехитрою мовою ця книжка оповідає, що змушувало малоосвічених парубків, які все життя називали себе “русинами”, кидати рідні села та йти в ліси; ціною голоду, холоду, хвороб, постійної небезпеки і, зрештою, життя, здобувати неіснуючу Українську Державу. Звідки у них така ідейність та свідомість? Що нашептали їм пропагандисти ОУН?
Та не треба було ніякої пропаганди. На початок двадцятого сторіччя власна держава для українців на західних теренах була умовою їх виживання, фізичного. У тій етнічній черезполосиці, у тому хаосі воєн і революцій українці були приречені на долю, яку сьогодні мають палестинці в Ізраїлі. Народ без держави – народ-жертва.
Держава – це не ізба-читальня із книжками рідною мовою, не фетиш професорів-істориків. Не бюрократична машина. Держава – це фортеця, побудована у душах нації.
Літня жінка, яка наварила вареників та почастувала ними повстанців, що зайшли до неї на ночівлю – кухар УПА. Мельник, який вночі змолов борошно та потайки відвіз його до лісу – інтендант УПА. Хлопець, який сповістив про прибуття до села загонів НКВД, назвав їх кількість, розташування та озброєння – розвідник УПА. Перукар, який підслухав розмову великих чинів окупаційної адміністрації та передав почуте місцевому осередку ОУН – шпигун УПА. Люди, які знали про пересування повстанців і не доносили полякам та більшовикам – громадяни Української Держави, хоч і без паспортів. А УПА – їх армія, хоч і без міністерства.
Хто спалить польські міліцейські відділки у відплату за “пацифікацію” українського села? Хто пограбує німецький “лігеншафт” (згодом – радянський колгосп), а захоплене добро роздасть між селянами неблизьких сіл, щоб в близьких при обшуку не було знайдено речових доказів? Хто гвинтівками та мінометами згонить польских селян з полів, відібраних владою в українців? Хто домовиться із відступаючою угорською армією про ненапад в обмін на зброю та спокій для українських сіл? Хто вб'є поважного представника влади і повідомить його наступника, щоб був обережний щодо українців?
На нинішній історичний момент ніякий більшовик не впровадить тут колгоспи, і ніякий поляк не замахнеться когось “пацифікувати”. Цього мало? Навіть маючи за президента Януковича, ми гарантовані того, що на виборах не доведеться обирати між “Єдиною Росією” та тими, кого не взяли до “Єдиної Росії”. Нам плювати на білоруське КДБ. Ми купуємо залізничні квитки та сім-картки без пред'явлення паспорту (за це пункт я вдячний нашій державі окремим рядком). Наш президент, яким би януковичем він не був, нікого не вивезе до Сибіру. Ми гарантовані на існування хоча одного опозиційного телеканалу і хоча б одної опозиційної партії.
Звичайно, шкода, що держапарат нам дістався у спадок від УССР, а не ОУН. Ми ще довго лікуватимемо родові болячки радянської системи (зокрема, бійки україномовних міліціонерів із російськомовними мітінгувальниками за українську мову). Проте УССР, при будь-яких історичних розкладах, виявилася територіально більшою за найбільші сподівання націоналістів. Одним махом було знято два найболючіші історичні питання – питання державності та питання соборності. Залишилося тільки впорядкувати те, що маємо. Та Бандера танцював би, якби знав таку перспективу.
Дрібні шматочки нашої солодкої свободи розчиняться, мов сніжинки в окропі, досить втратити хоча б дещицю суверенітету (згадайте Переяславську раду). Прикиньте, скільки у світі упосліджених народів, до яких нікому нема діла, і навіть цілковитий геноцид яких буде лише чиїмось “внутрішнім ділом”. Прикиньте, який шанс у якута стати президентом Російської Федерації.
Коли толерантні українці говорять, що вони проти всієї цієї бандерівської муті, їм плювати, чи в Україні вони живуть, чи десь ще, і загалом хотіли б, аби їх країною керували просто “хороші люди”, вони забувають, що право на таку великодушність їм подарувала власна держава. Без неї “хороші люди” керували б українцями самі собою, особливо не питаючи.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-08-24 12:07 pm (UTC)Але тим не менше,зі Святом Нас!:))
no subject
Date: 2012-08-24 12:07 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 12:11 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 12:12 pm (UTC)З Днем Незалежності!!!
Date: 2012-08-24 12:35 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 12:38 pm (UTC)дякую!
навзаєм!)
no subject
Date: 2012-08-24 12:59 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 01:19 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 01:53 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 01:58 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 01:59 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 02:35 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 03:10 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 04:27 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 04:28 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 06:22 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 06:56 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 07:47 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 07:48 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-24 07:57 pm (UTC)Мы ехали по макушке лета и по прапорно-праздничному Крыму. Украинские власти отмечали День Конституции незалежной страны.
Незалежной от кого и от чего – вопрос неоднозначный. Волыни от Польши? Галиции от Румынии? Донецких олигархов от путинского кумовства? Киевских политиков от политиков московских?
Или русских от русских?
Что единого у Галиции и Новороссии, то есть, например, у Львова и Ялты? Что роднит Закарпатье и Донбасс, то есть, например, Ужгород и Донецк? Конституция, центральная власть, пресса? Маловато будет. И не надежно.
Какая историческая, культурная, экономическая общность их объединяет?
И если попытки создать единое экономическое пространство в теории могут дать хорошие результаты, то с единением общекультурным украинским политикам справиться будет крайне сложно. Да и как справляться с такой деликатной и долгоиграющей задачей, когда кипят эмоции и комплексы, когда ведешь себя, словно подросток, которому захмелевшие родители подарили красивый скутер и которому кажется, что родители могут передумать? Психологические защиты такого парня описаны в справочнике подросткового психолога, описаны и результаты применения его копинг-стратегий. Коротко говоря, для того, чтобы подросток от данных стратегий не пострадал, ему нужны определенные знания и мудрость не по годам. Ничего пристойного не даст и мучительное превращение тревожного подростка в тревожного взрослого. Из восточной и южной Украины не вытравить ни историю, ни русский язык. Украинские политические кланы – не Екатерина вторая, которая чуть что – карала и депортировала носителей иных культур и языков. Как карать одесситов и дончан, мелитопольцев и крымчан? Обязательным насаждением языка на телевидении, когда ведущие говорят на украинском, а люди в студии на родном? Преференциями иным нациям и народностям?
Очень хотелось бы, чтобы западные и восточные украинцы не стали заложниками длительного и мучительного взросления незалежных политических элит, и главное, чтобы потом не рвануло, как в столь же мозаичной и теперь уже бывшей Югославии.
Сейчас для единой Украины отличный внешний фон: и в России не все ладно, и в Европе все едино. Время есть. Время уменьшать тревоги, находить доброе и общее, придумывать позитивную идею и далее по списку.
Затейливая судьба у современной Украины, но о сложном – в меру.
no subject
Date: 2012-08-24 07:58 pm (UTC)Честно говоря, зпвидую. Никогда в своей жижни (ни в СССР, ни в России) искренне не праздновал государственых праздников....
Только Новый год и дни рождения близких родственников...
Видимо, судьба...
no subject
Date: 2012-08-24 09:30 pm (UTC)no subject
Date: 2012-08-25 07:59 am (UTC)no subject
Date: 2012-08-25 08:01 am (UTC)no subject
Date: 2012-08-25 08:57 am (UTC)no subject
Date: 2012-08-25 09:10 am (UTC)no subject
Date: 2012-08-30 06:07 pm (UTC)Повторяю свой вопрос в более развернутом виде.
Независимость государства главным образом складывается из трех частей:
- продовольственная безопасность (возможность обеспечить себя продовольствием независимо от внешних источников, т. е. при экономический блокаде страны население должно быть обеспечено продовольствием);
- энергетическая безопасность (возможность обеспечить энергетические потребности страны независимо от внешних источников);
- военная безопасность (возможность отражения военной агрессии без помощи извне).
Только при обладании всеми этими составными частями страна может считаться полностью независимой. Обладает ли ими Украина?
P. S. В приведенной Вами статье нет ответа на поставленный вопрос.
no subject
Date: 2012-08-31 07:37 am (UTC)Не согласен в Вашими критериями. Исходя из них, большинство стран Европы (да и не только Европы) не являются независимыми. Некоторые, конечно, так считают, но дискутировать с ними мне не интересно.
Впрочем, как ни удивительно, Украина, как раз, эти критерии вполне выполняет. По первому - полностью, по-второму - при затягивании пояса - вполне. По третьему - в отношении большинства соседей.
no subject
Date: 2012-09-11 05:26 pm (UTC)"...большинство стран Европы (да и не только Европы) не являются независимыми" - это так и есть. Большинство стран независимы постольку, поскольку в данный момент, как тот Неуловимый Джо, на хрен никому не нужны. А когда понадобятся кому-нибудь достаточно сильному, от их "независимости" не останется и следа. Вы, можете, конечно, считать иначе, только это все равно, что отвергать закон сохранения энергии.
Вполне возможно, что Украина способна себя обеспечить продовольствием. Впрочем, для производства продовольствия требуется энергия, а вот с этим-то как раз у Украины полный швах. Перекроет Россия поставки нефти и газа - и голод может наступить похлеще, чем в 1932-33. Да и замерзнут там все. Насколько критично такое урезание, мне удалось убедиться во время командировки в Киев в мае 2005: тогда из-за очередного срача с Россией были приостановлены поставки бензина, и его в течение нескольких дней нельзя было достать. Так вот, я хорошо помню, как все в Кмеве тогда были как на иголках.
Что касается отбиться от большинства соседей - верю, что Украина сумеет отбиться от Венгрии, Румынии, Словакии. От Польши отбиться уже будет весьма трудно, думаю, что Украина такую войну, скорее всего, проиграет. Про войну с Россией и говорить нечего - она будет гарантированно проиграна Украиной.
no subject
Date: 2012-09-11 05:31 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-11 08:56 pm (UTC)no subject
Date: 2012-09-12 06:44 pm (UTC)Мне(как гражданину Украины), это "счатье" уже 20лет как не светит.
no subject
Date: 2012-09-13 08:31 am (UTC)Чем Вы таким занимаетесь, за что Вас могли бы выслать на Колыму и в Магадан, если бы Вы находились на территории России?
Просто так в такую даль не ссылали - только за серьезные косяки.
no subject
Date: 2012-09-13 04:26 pm (UTC)Я гражданин другой страны, и что бы я не делал у себя дома, "Колыма и Магадан" для меня всегда будут заграницей, и даже гипотетически угрожать мне уже не могут.
Чему я рад несказанно.