Записки эстонского Бандеровца

Андрій Чорноус

Овеча воля.

Був я в колгоспі якось раз
Й на мітинг до Овець попав.
Перед отарою якраз
Баран-промовець виступав:

«Поважні Вівці! Ну-бо, стали
І обернулись на момент
Напрти вашої кошари
Стирчить Вовчиську монумент!
Постамент списаний думками.
Між ними є архіважлива:
- Без об єднання із Вовками
Овеча воля неможлива!
Та ж з Вовком об єднатись можна
Лише у нього в пузі.
При цім хіба душа побожна
На волю війде, друзі!
Я певен, що, крім дельта-псі
Дебілів у громаді,
Того опудала ми всі
Завжди позбутись раді.
Та хоч в парламенті Овечім
Складають більшисть Барани,
Такий важливий крок, до речі,
Бояться здійснити вони.
Отож давайте тут ухвалим
Документа,
Підем і звалим
Вовка з постамента!»
Після промови почались дебати,
А потим... Вівці розбрелися... Спати
____________
Вони й за демократії – совки.
Недарма досі їх їдять Вовки.
Вовки так само їстимуть киян,
Допоки ще ганьбитиме столицю
Тоталітарних символів бур ян.