Записки эстонского Бандеровца

Знаєте, Євгене, цифра взята не зі стелі. І ситуація у Криму була дуже складна. Там справді ніхто не збирався воювати. Не було ніякого "морального духу військ і волі до опору" насправді (кидатися камінням та махати палкою це ще не дух). Кожен командир насправді отримав наказ стріляти на враження згідно статуту. Але ж ніхто не стріляв! Подальші дії на Донбасі тільки підтверджують це. Хоча навіть і в тій ситуації шанс був врятувати становище. Але керівництво не наважилося на жодну рішучу дію. Тенюх вже у серцях послав РНБО подалі та самотужки оголосив загальні навчання, де війська можуть вийти за територію частини. Хоча на це теж треба дозвіл Верховного Головнокомандуючого. І тільки після цього керівництво дало згоду та підключилося (коли вже назад не було сенсу повертати). Проте Крим вже був захоплений. Але хто зна, може це і врятувало від подальшого просування московських військ? Можу багато ще чого розповісти, бо довелося спілкуватися з адміралом Тенюхом, але це буде дуже довго.