Саме так. Переважна більшість харків'ян Ваші співчуття не підтримують.
Ви знаєте, політичні переконання й уподобання у різних людей різні, і вважати що хтось є аномалією лише на підставі того, що його політична сила не має більшості в регіоні – це, м'яко кажучи, дикість. Скажімо, зараз у Баварії правий уряд ХСС і населення там підтримує завжди правих, то чи варто вважати людину соціал-демократичних переконань "ненормальністю" в Баварії?
Якщо в сучасній Німеччині ви так поставите питання, то вас у кращому випадку не зрозуміють. Це і називається "відсутність політичної культури". У homo soveticus – дуже поширена річ.
Я ж так само і вас може вважати ненормальністю, бо ваша рідна Одеса так само не підтримує переважно любих вам прорадянських сил. Але ж себе ви, напевне, ненормальністю не вважаєте.
Це лише підтверджує, що Харків - дуже толерантне місто. Це ледь не єдине, в чому я з вами згоден. Харків дійсно доволі толерантне місто. Як і Львів. Як і Київ. Щоб порівняти рівень толерантності в різних куточках України, проведіть простий експеримент: поговоріть у Львові, Тернополі по-російському, а в Донецьку чи Севастополі – по-українському. Я цей експеримент проводив. Найбільш нетолерантними є крайній схід і Крим. А Харків чи Дніпропетровськ доволі толерантні.
Більш того, ваші уявлення про мою ненормальність у Харкові свідчать, що ви дуже поганно обізнані з історією Харкова і з тим хто тут складає основну масу населення. Моє рідне місто доволі відрізняється за менталітетом і від вашої Одеси, і від Донецька, і, зрозуміло, від Львова. Втім, у Харкові є пам'ятник воїнам УПА. У вас в Одесі є пам'ятник воїнам УПА?.. А в Харкові є. Встановлений 1992 року. Одного разу його паплюжили. Тільки не харків'яни, а заїжджі російські націоналісти – ті ж самі, що паплюжили українські відзнаки на Говерлі. Пам'ятник відновили, і встановили на своє місце. До речі, засновник українського націоналізму Микола Міхновський – харків'янин.
Так що Харків не такий передбачуваний для вас, як вам здається.
Але це все відхилення від теми. Будь я хоч сто разів ненормальністю в Харкові – і я, і ті люди, що не поділяють моїх переконань є інтегрованими громадянами України. У Харкові немає проблеми сепаратизму. А ось ця людина, живучи в Естонії, не сприймає цієї країни, ненавидить її, і разом зі своїми однодумцями становить потенційну загрозу державній безпеці Естонської Республіки.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2010-07-22 09:05 pm (UTC)Ви знаєте, політичні переконання й уподобання у різних людей різні, і вважати що хтось є аномалією лише на підставі того, що його політична сила не має більшості в регіоні – це, м'яко кажучи, дикість.
Скажімо, зараз у Баварії правий уряд ХСС і населення там підтримує завжди правих, то чи варто вважати людину соціал-демократичних переконань "ненормальністю" в Баварії?
Якщо в сучасній Німеччині ви так поставите питання, то вас у кращому випадку не зрозуміють.
Це і називається "відсутність політичної культури". У homo soveticus – дуже поширена річ.
Я ж так само і вас може вважати ненормальністю, бо ваша рідна Одеса так само не підтримує переважно любих вам прорадянських сил. Але ж себе ви, напевне, ненормальністю не вважаєте.
Це лише підтверджує, що Харків - дуже толерантне місто.
Це ледь не єдине, в чому я з вами згоден.
Харків дійсно доволі толерантне місто. Як і Львів. Як і Київ.
Щоб порівняти рівень толерантності в різних куточках України, проведіть простий експеримент: поговоріть у Львові, Тернополі по-російському, а в Донецьку чи Севастополі – по-українському.
Я цей експеримент проводив. Найбільш нетолерантними є крайній схід і Крим.
А Харків чи Дніпропетровськ доволі толерантні.
Більш того, ваші уявлення про мою ненормальність у Харкові свідчать, що ви дуже поганно обізнані з історією Харкова і з тим хто тут складає основну масу населення.
Моє рідне місто доволі відрізняється за менталітетом і від вашої Одеси, і від Донецька, і, зрозуміло, від Львова.
Втім, у Харкові є пам'ятник воїнам УПА. У вас в Одесі є пам'ятник воїнам УПА?.. А в Харкові є. Встановлений 1992 року. Одного разу його паплюжили. Тільки не харків'яни, а заїжджі російські націоналісти – ті ж самі, що паплюжили українські відзнаки на Говерлі.
Пам'ятник відновили, і встановили на своє місце.
До речі, засновник українського націоналізму Микола Міхновський – харків'янин.
Так що Харків не такий передбачуваний для вас, як вам здається.
Але це все відхилення від теми.
Будь я хоч сто разів ненормальністю в Харкові – і я, і ті люди, що не поділяють моїх переконань є інтегрованими громадянами України. У Харкові немає проблеми сепаратизму. А ось ця людина, живучи в Естонії, не сприймає цієї країни, ненавидить її, і разом зі своїми однодумцями становить потенційну загрозу державній безпеці Естонської Республіки.