Евромайдан. Что дальше?

[prof_eug]

Последнее интервью пахана представителям прессы оставило у меня впечатление, что Януковича все наши выступления мало волнуют. Встает вопрос - что дальше? Митинговать без всякого результата можно до бесконечности, вернее, пока протест не выдохнется.

Мне кажется, что в сложившихся условиях ответ может быть только один. Взятие штурмом админ. зданий, арест Януковича и Азарова и предание их суду. Днем протестующих собирается достаточно, чтобы опрокинуть любой Беркут.

На мантры о том, что все должно быть в рамках закона - я отвечал уже неоднократно:
никакого противоречия с принципами демократии тут нет — как только руководитель страны выходит их правового поля (даже если изначально он был избран демократическим путём), он теряет свою легитимность и может быть смещён (при необходимости и силовым путём).

Comments

[prof-eug.livejournal.com]

«Дай Боже щоб у вас та ваших родних було все хорошо…»

З іншими трьома парубками я спілкувалася десь з годину часу. За цей час до нас підійшло з десяток майданівців з агресивними погрозами та не дуже приємними побажаннями.

Бойці ж у відповідь посміхалися і ввічливо відповідали, що не є проти народу.
Один з парубків у формі, нахилився до мене і запитав:
- А хочете відверто щось розкажу?
Я кивнула головою.

- Я контрактник, добу стою тут, а коли у мене вихідний виходжу сюди на майдан до людей і підтримую інтеграцію. Не можу дивитися як мої батьки лікарі місяцями без зарплати сидять, як друзі та родичі по закордонах їздять аби хоч якихось грошей заробити.

Питаюся у них чи не важко їм морально.

- Важко, дуже важко. Намагаємося до серця близько не брати і просто посміхатися. Спочатку, очі опускали, і якщо відверто, плакати хотілося. А зараз намагаємося один одного підтримувати і сподіваємося, що ситуація у якій ми зараз, зміниться. Хочемо бути по той бік цієї огорожі!

- Було дуже приємно, коли дівчата нам чай, печиво та квіти носили. Взяти ми нічого не можемо, казали, що ситі, - поділився хлопчина з Одещини.

- Батьки нас по 5 каналі бачили. Дзвонили і казали, що дуже переживають. Тато хоче їхати сюди, до людей на майдан. А я не знаю як себе поводити, що робити. Хоч і батько розуміє мою ситуацію, а в очі дивитися буде стидно, - сказав та опустив очі.

Певно аби змінити тему, один із трійці каже:

- А ще підходять і чемні люди. Цікавляться чи не померзли. Закликають приєднатися. Агресії ноль. Це дуже приємно, настрій піднімається. Бо просто стояти мовчки важко, а так інколи, поки «начальство» не бачить спілкуємося з людьми.

Ще декілька хвилини я постояла, поговорили і вже збиралася йти як один з парубків каже:
- Дай Боже щоб у вас та ваших родних було все хорошо… і щоб в стране все було хорошо!

Я ж їм бажаю терпіння і щоб скоро підмінили, бо бідолахи вже третю годину нерухомо стоять. А ще бажаю аби у них була можливість бути зі своїм народом по одну сторону барикад.

[naartir.livejournal.com]

Вот чего я никогда не понимал, так это "нас послали, мы стоим". Таких и в Афганистан посылали и в Чечню и они ехали и там умирали. Вот почему меня никто не посылает? Почему, когда, например, мне предложили сходить послужить в лукашистскую армию, я послал их в ответ далеко и надежно. Вот что этим мешает?

Та же история в РБ распространенная: приехал хлопчык из дзярэуни, пошел служить в ОМОН. Послали разгонять митинг, пошел и туда. А потом рассказывает, что я же понимаю, я же сочувствую. Почему другие хлопцы из деревни вполне себе находят приличную работу?

Так что парубкив жалко, но если пострадают, -- сами виноваты. Всегда есть выбор и возможность не служить преступникам.

[prof-eug.livejournal.com]

Если будут разгонять, то тогда, конечно, не будет им прощения - ну, а мирно стоять можно.:-)

[naartir.livejournal.com]

Та я не против, нехай стоять. Просто в РБ насмотрелся на таких, которые все понимают и вообще-то мы с народом.

Впрочем, в Украине, вроде, все не так плохо. :-)

[prof-eug.livejournal.com]

Увы, ничего хорошего. Протест явно сливается. Как я ниже написал, если сегодня-завтра-послезавтра не последует решительных действий, то протест тихо умрет. И, видимо, уже навсегда.

[parador.livejournal.com]

Сьогодні побачимо. І завтра.

Вчора він і мав бути таким, яким був учора.