У моей идеи все больше сторонников

[prof_eug]

Другий шлях – це вже згадуваний поділ України. За якого Україна буде поділена відповідно на українську Україну та «невідомо яку» Україну. При цьому українську Україну при такому болісному народженні, хоч і в значно менших межах, звичайно, очікує помірний економічний злет, вступ до НАТО та ЄС, національне відродження та  європейський політичний і соціальний розвиток. Зокрема, такий сценарій народження України чітко виклав 2010 року на «Українській правді» знаний український науковець а зараз професор Талінської школи права ТТУ Є.Цибуленко: «Я рахую, що пора відкинувши зайвий сором і шароварний патріотизм, визнати, що в сьогоднішньому вигляді Україна як незалежна держава – не відбулась, приречена і не має жодних перспектив. Східна Україна – це непідйомний баласт, що втопить усю країну. Ідея соборності,  на сьогоднішній день, нажаль, не працює. Якщо ми не збережемо Україну у складі областей, де проживає український народ, а не охлос, який не пам’ятає ні свого роду, ні своєї мови, ні своєї історії – ми втратимо все. Східні області повинні тимчасово бути виведені з її складу. Тоді Західна Україна отримає усі можливості для побудови демократичної європейської держави і найшвидшого вступу в ЄС та НАТО».

Ця ідея має свої плюси і мінуси, але очевидно, що після чергових невдалих спроб народження вона буде отримувати все більше прихильників.

Вголос ідею про від’єднання від України Криму та Донбасу минулого року висловив письменник Ю.Андрухович, його підтримав відомий в Україні та світі журналіст М.Рябчук. Цього року цю ідею підтримав Шевченківський лауреат В.Шкляр, теж використавши для позначення небезпеки впливу Сходу і Півдня слово «гангрена». При цьому важко не погодитись з таким аргументом В.Шкляра: «Особисто для мене Україна закінчується на історичних кордонах Речі Посполитої та Гетьманщини. Все решта – Дике Поле. А те, що там, мовляв, теж є «свідомі українці», мене ні в чому не переконує. Українці є і на Холмщині, і на Берестейщині, і в Канаді, і, може, навіть на Кубані. То й що? Найрозумніше, до речі, що міг би зробити сьогодні Путін, це подарувати нам ще й Кубань укупі з Курщиною та Воронежчиною. Тоді б навіть без «тушок» його аґентура складала в парламенті конституційну більшість – з усіма бажаними для Кремля наслідками. Ящірки, яким шкода позбутись хвоста, позбуваються голови.»

Источник: http://mudradumka.blogspot.com/2012/09/3.html 

Моя статья: http://dunajclub.info/node/296 (укр.), http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/16/5388619/
(рус.), о которой идет речь.

Comments

[nostalgie-ee.livejournal.com]

С другой стороны, в 1990-91 гг., когда всем стало ясно, что Эстония уйдет из СССР " nii-kui-nii", были поползновения оттяпать у нас абсолютно просоветски настроенный северо-восток. До молдавско-приднестровского сценария, слава Богу, не дошло, но это IMHO недоработка имперцев, а не наша заслуга.

Прошло 20 лет, и вопрос потерял всякую актуальность.

Почему в нашем случае "терапия" оказалась предпочтительнее "ампутации", а в Украине, как ты считаешь, наоборот?

P.S. А в России всё еще сложнее. Я, честно говоря, склонен согласиться с русскими националистами - там действительно живёт два народа: интеллигенция, которая на голову выше средних европейских интеллектуалов, и... остальные, которых IMHO нужно оставить в покое - пусть живут, как хотят. Беда лишь в том, что никакую территориальную границу между ними провести невозможно.

[prof-eug.livejournal.com]

Проблема в том, что в отличие от Эстонии, в Украине эти регионы по населению достаточно большие, чтобы захватить и удерживать власть. А с такой властью никакого движения вперед быть не может, что мы более 20 лет и наблюдаем.

[engineer-kpi.livejournal.com]

У вас слишком лестное мнение о типе власти, которая могла бы установиться в Украине, если бы восток отделился. И о том движении вперёд, которое бы она обеспечила.

[prof-eug.livejournal.com]

Пока не попробуем - не узнаем:-)