У моей идеи все больше сторонников
Sep. 4th, 2012 12:57 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
prof_eugДругий шлях – це вже згадуваний поділ України. За якого Україна буде поділена відповідно на українську Україну та «невідомо яку» Україну. При цьому українську Україну при такому болісному народженні, хоч і в значно менших межах, звичайно, очікує помірний економічний злет, вступ до НАТО та ЄС, національне відродження та європейський політичний і соціальний розвиток. Зокрема, такий сценарій народження України чітко виклав 2010 року на «Українській правді» знаний український науковець а зараз професор Талінської школи права ТТУ Є.Цибуленко: «Я рахую, що пора відкинувши зайвий сором і шароварний патріотизм, визнати, що в сьогоднішньому вигляді Україна як незалежна держава – не відбулась, приречена і не має жодних перспектив. Східна Україна – це непідйомний баласт, що втопить усю країну. Ідея соборності, на сьогоднішній день, нажаль, не працює. Якщо ми не збережемо Україну у складі областей, де проживає український народ, а не охлос, який не пам’ятає ні свого роду, ні своєї мови, ні своєї історії – ми втратимо все. Східні області повинні тимчасово бути виведені з її складу. Тоді Західна Україна отримає усі можливості для побудови демократичної європейської держави і найшвидшого вступу в ЄС та НАТО».
Ця ідея має свої плюси і мінуси, але очевидно, що після чергових невдалих спроб народження вона буде отримувати все більше прихильників.
Вголос ідею про від’єднання від України Криму та Донбасу минулого року висловив письменник Ю.Андрухович, його підтримав відомий в Україні та світі журналіст М.Рябчук. Цього року цю ідею підтримав Шевченківський лауреат В.Шкляр, теж використавши для позначення небезпеки впливу Сходу і Півдня слово «гангрена». При цьому важко не погодитись з таким аргументом В.Шкляра: «Особисто для мене Україна закінчується на історичних кордонах Речі Посполитої та Гетьманщини. Все решта – Дике Поле. А те, що там, мовляв, теж є «свідомі українці», мене ні в чому не переконує. Українці є і на Холмщині, і на Берестейщині, і в Канаді, і, може, навіть на Кубані. То й що? Найрозумніше, до речі, що міг би зробити сьогодні Путін, це подарувати нам ще й Кубань укупі з Курщиною та Воронежчиною. Тоді б навіть без «тушок» його аґентура складала в парламенті конституційну більшість – з усіма бажаними для Кремля наслідками. Ящірки, яким шкода позбутись хвоста, позбуваються голови.»
Источник: http://mudradumka.blogspot.com/2012/09/3.html
Моя статья: http://dunajclub.info/node/296 (укр.), http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/16/5388619/
(рус.), о которой идет речь.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Проблема не в населении востока, а в интересах местной
Date: 2012-09-04 08:12 pm (UTC)Ерунда!
Большинство из этой части населения не имеют собственных мыслей о том, чего они хотят, а чего нет.
И традиционно живут взглядами, которые формируют у них их местная руководящая камарилья. Состоящая из бывших партработников, бандюков и их потомства.
Так вот, это именно местная мафия не хочет в Европу.
И мутит воду всеми возможными способами, давя на все мыслимые национальные мозоли местного населения.
Если бы донецко-луганской мафии стала бы выгодна Европа, они бы первые нашли аргументы как показать передовой промышленно-научно-продвинутой части населения Украины преимущества современной жизни развитых стран.
И доказали бы каждому шахтёру и металлургу, что в отличие от "западенского селюка и бандеровца-националиста" его место в одном интернациональном строю с собратьями по классу пердовой части современного мира.
А местные пропагандоны объяснили бы донеччанам-луганчанам, что они более чистокровные украинцы, чем ополяченные западенцы.
(И сало и вишиванки - самая что ни на есть Донецкая традиция)
Просто из-за своей чистокровности донеччане-луганчане наиболее жестоко пострадали от принудительной руссификации. Поэтому развитие державної мови - то є першочерговий пріорітет.